А також злет і падіння динозаврів, механізми кремлівської дезінформації та культова книжка з історії мистецтва

186переглядів Анастасія Герасимова, 24 червня 2024, 20:15 Поділитися

Колаж: Ольга Усачова, Mind UA.

Нон-фікшн – це не лише мотиваційна література про те, як досягти успіху, викинути мотлох із життя чи стати кращою версією себе за 30 днів. Щоб довести, якими різноманітними бувають науково-популярні книжки, ми зібрали новинки червня про мистецтво, історичні памʼятки України, усвідомлене харчування, кремлівську дезінформацію і навіть про динозаврів.

Чим цікаві ці видання – розповідаємо d добірці Mind.

Гульнара Адбулаєва «Історія Криму» («Віхола»)

«Насамперед історичну долю Криму багато в чому визначили унікальне географічне положення й природно-кліматичні умови, які спричинили безперервну боротьбу різних племінних союзів, народів, держав, що залишили e Криму багату культурну спадщину» – так починає свою книжку українська історикиня Гульнара Адбулаєва.

Зауважуючи, що деякі сторінки минувщини півострова залишаються малодослідженими, деякі – суперечливими, науковиця прагне подати лаконічний, але водночас змістовний екскурс в історію Криму, який охопить доволі великий період: від епохи неандертальців до сьогодення.

Тож із книжки дізнаємося, що в печерах Криму є наскельне мистецтво, якому приблизно 57 тисяч років, що аборигенами Кримського півострова є таври, що найвищого розквіту кочівники-скіфи досягли саме тоді, коли утворили державу із центром у Північному Причорномор’ї і Криму, що хазари, монголоїди за походженням, оселившись у Криму, обрали своєю релігією юдаїзм, а венеційські купці вбачали в півострові великі перспективи для торгівлі, а тому ще на початку XIII століття відкривали у Криму торгові представництва…

У книжці Гульнари Адбулаєвої багато цікавих фактів, як і трагічних сторінок історії Криму – такого жаданого для багатьох імперій, а особливо Російської. На завершення авторка висловлює сподівання, що «уже скоро вдасться перегорнути темну сторінку новітньої історії України раз і назавжди, і Крим де-факто знову стане українським». 

Акім Галімов, Руслан Шаріпов «Українські палаци. Відновлення історії. Золота доба» («Фабула»)

Книжка популяризатора історії Акіма Галімова та креативного продюсера Руслана Шаріпова стала продовженням проєкту «Українські палаци. Золота доба» – серії телевізійних фільмів. У ній подана більш розширена інформація як про відомі туристичні перлини України, так і менш популярні памʼятки. Крім того, у книжці йдеться про шість палаців, яких уже не існує. «Знання хроніки їхнього розвитку допоможе зрозуміти загальну історію палаців на українських територіях. – запевняють автори. – Від Середньовіччя і до XX століття, від князів Острозьких до родини Терещенків».

Тож на читачів чекає подорож до Рівного, де 250 років тому був розташований палац Любомирських – «тогочасна подоба Діснейленду», до містечка Ізяслав у Хмельницькій області з палацом Санґушків, де колись стояли статуї святих роботи видатного італійського скульптора Мікеланджело Буонаротті, потім – до палацу Потоцьких, теж розташованому на Хмельниччині, але в селищі Антоніни, згадки про нього є у відомому на весь світ Британському музеї…

Палац Кочубеїв на Полтавщині, палац Фальц-Фейна на Херсонщині, Терещенків – на Житомирщині – розповідь про кожну будівлю супроводжується архівними фотографіями та 3D реконструкціями.

Віктор Березенко, Дмитро Царенко «Майстерня брехні: механізми кремлівської дезінформації» (Yakaboo Publishing)

«Інформаційні війни – це війни за свідомість людей, – йдеться в авторській передмові до книжки. – Тут немає кінцевої зупинки». Безперервний процес війни ідеологій і пропаганд є боротьбою за «право на свободу слова, свободу думки». Коли ворог за один лише рік може витратити 2 млрд доларів на створення та поширення дезінформації, що залишається нам? Вивчати, протидіяти, викривати, швидко адаптуючись до змін інформаційної зброї. На думку авторів книжки «Майстерня брехні: механізми кремлівської дезінформації», соціального технолога Віктора Березенка та його колеги Дмитра Царенка, «якби російська дезінформація не була ефективною, ми мали б інакший стан справ щонайменше в Європі, інший статус в Африці, іншу позицію країн Латинської Америки щодо України».

Тож книжка покликана розібратися, як працюють пропаганда й дезінформація, впливаючи на свідомість людей. У видання йтиметься про те, як радянські спецслужби, починаючи з 1920-х років, використовували «поширення в радіо та пресі хибних даних з метою введення в оману суспільної думки», і як росіяни роблять те саме, але послуговуючись сучасними технологіями. Зважаючи на багатий бекграунд авторів, які працювали з різноманітними українськими політичними силами, можна сміливо стверджувати, що Віктор Березенко та Дмитро Царенко знаються на масових інформаційних технологіях, тому їхню книжку можна сприймати не лише як джерело інформації про інформаційну війну, а і як посібник з її ведення. 

Ернст Ґомбріх «Оповідь про мистецтво» (ArtHuss)

Культова книжка австрійського і британського історика мистецтва, що в оригіналі вийшла 1950 року. Відтоді «Оповідь про мистецтво» стала світовим бестселером, мала багато перевидань і перекладів більш ніж на 40 мов. Тепер книжка вийшла й українською. Ернст Ґомбріх починає свою розповідь із фрази, яка й нині звучить революційно: «Насправді нема такого поняття, як мистецтво. Є лише митці». Автор виступає проти узагальнень, звичок та упереджень. На думку Ернста Ґомбріха, саме вони заважають людині насолоджуватися великими творами мистецтва. 

Двадцять вісім розділів книжки присвячені певним часовим рамкам і географічним межам, крізь які проходило мистецтво, розвиваючись, змінюючись, даруючи людству шедеври. Від наскельного живопису, знайденого в Іспанії та Франції і створеного 15 000 року, ритуальних масок Нової Гвінеї, єгипетських камʼяних рельєфів до робіт Вінсента Ван Гога, плакатів Анрі Тулуз-Лотрека, портретів Пікассо та скульптур Генрі Мура – «Оповідь про мистецтво» подає масштабне дослідження світу образів та ідей. Цікаво, що попри визнання й популярність книжка Ернста Ґомбріха стикнулася з критикою. Автора звинуватили в тому, що у виданні відсутні згадки про мисткинь. Цей факт навіть надихнув кураторку Кеті Гессел випустити книжку The Story of Art Without Men («Історія мистецтва без чоловіків»).

Хав’єр Блас, Джек Фарчі «Світ на продаж. Як трейдери заробляють на ресурсах Землі» («Наш Формат»)

Захопливе дослідження тіньового світу торгівлі сировиною, де величезні суми грошей і величезна влада сходяться, щоб формувати світові ринки та впливати на геополітику. Хав’єр Блас і Джек Фарчі, досвідчені журналісти з глибоким знанням сектору торгівлі сировиною, створили глибоку, докладну розповідь, яка відхиляє завісу над цією часто непрозорою галуззю. Завдяки детальним профілям ключових трейдерів і фірм, автори малюють яскраву картину людей і компаній, які домінують на цій арені високих ставок. Їхні розповіді про таких трейдерів, як Марк Річ, суперечливу постать, яка зробила революцію в торгівлі нафтою, і про стрімке зростання його компанії Glencore, є одночасно пізнавальними та просвітницькими.

Автори чудово ілюструють, як трейдери діють на перетині фінансів і політики, орієнтуючись у ландшафті, сповненому етичних дилем та геополітичних ризиків. Оповідь Бласа й Фарчі занурюється в історичні події, аналізуючи їхні наслідки для сьогодення. Від нафтових шоків 1970-х років до розпаду СРСР і подальшої боротьби за його величезні природні ресурси – книжка дає всебічний огляд того, як розвивалася торгівля сировинними товарами, впливаючи на світову економіку.

Стів Брусатте «Злет і падіння динозаврів: нова історія втраченого світу» («Комубук»)

Книжка одного з найавторитетніших палеонтологів світу – Стіва Брусатте – це захоплива подорож крізь 200-мільйонне панування величних створінь, які досі викликають у нас захват і страх. Автор ніби оживляє динозаврів, поєднуючи наукову точність із захопливими розповідями, що робить його книжку ідеальним науково-популярним виданням.

Стів Брусатте пропонує читачам зазирнути у захопливий світ палеонтологічних відкриттів, щоб дослідити еволюцію протодинозаврів, поміркувати над тим, чи не є сучасні птахи нащадками пернатих динозаврів, подає версію загибелі цих дивовижних створінь, пояснюючи, чому вони вимерли, а інші тварини – ні.

Попри відносно невеликий обсяг книжки її автор охоплює величезний період між зародженням і зникненням динозаврів. Брусатте також розповідає про найновіші дослідження та теорії, кидаючи виклик давнім припущенням і подаючи нові погляди на анатомію, поведінку та еволюцію динозаврів. «Злет і падіння динозаврів: нова історія втраченого світу» – це майстерно написана книжка, крізь її наукову складову проступає пристрасть Брусатте, з якою він підходить до теми. Тому видання буде до душі як любителям динозаврів, так і тим, кому хочеться урізноманітнити свої читацькі вподобання.

Войцех Тохман «Піяння півнів, плач псів» («Човен»)

Войцех Тохман – відомий польський журналіст, репортажист, засновник Фонду ІТАКА, що розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. У творчому доробку автора десять репортажних видань. Серед них є трилогія про постгеноцидні суспільства, до якої входять такі книжки: «Ти наче камінь їла» про війну в Боснії і Герцеговині, «Сьогодні ми намалюємо смерть» – про геноцид проти тутсі в Руанді, «Піяння півнів, плач псів» – про геноцид, які здійснювали червоні кхмери в Камбоджі.

Войцех Тохман пише в найкращих традиціях літератури факту, не прикрашаючи події, надаючи можливість їхнім свідкам й учасникам висловити власну думку, якою б вона не була. Обираючи складні теми, він прагне боротися з інформаційною амнезією людства, що надто швидко забуває про події, які б ніколи більше не мали повторюватися. Тож у «Піянні півнів, плачі псів» йдеться про людей, які пережили геноцид, що коїли червоні кхмери (представники націоналістичного партизанського комуністичного руху) на чолі з диктатором Пол Потом протягом 1975–1979 років. Їхніми жертвами стали два мільйони камбоджійців. Це непроста, але важлива книжка, яка вчить співчувати.  

Мохамеду Ульд Слахі «Щоденник Ґуантанамо» (#книголав)

Мохамеду Ульд Слахі – інженер-електрик із Мавританії, країни, що розташована на північному заході Африки. Перед тим, як повернутися додому, чоловік навчався та працював у Німеччині й Канаді. У його біографії було також навчання в таборі Аль-Каїди на початку 1990-х, та Мохамед так і не пристав до терористичної організації. Втім цього факту було достатньої, щоб Слахі потрапив під пильне око американської системи правосуддя. Чоловіка заарештували та утримували в таборі «Ґуантанамо» без пред’явлення звинувачень з 2002 до 2016 року.

Попри фізичні та моральні катування, абсурдність ситуації, безпорадність Мохамед Ульд Слахі знайшов порятунок у писанні. У таборі він вивчив англійську та почав вести щоденник, щоб розповісти своїм адвокатам про те, що з ним відбувається. Та згодом мавританець вирішить, що хоче, щоб із його записами познайомилися й інші люди, щоб вони були «присяжними» й самі зробити висновки з тієї ситуації, що склалася із Слахі. Щоденник був готовий до публікації 2005-го, але на рукопис наклали гриф «цілком таємно». Протягом наступних шести років адвокати Мохамеду вели судові процеси, щоб отримати дозвіл на публікацію. Коли ж книжка нарешті вийшла в США, вона справила гучний резонанс, активізувавши антирасистські, правозахисні рухи.

Недра Ґловер Тавваб «Без драми. Посібник з налагодження стосунків у сім’ї» («Клуб Сімейного Дозвілля»)

«Хоча ви ніколи не зможете зробити своїх батьків такими, якими хочете, ви можете визнати їх і насолоджуватися змістовними, теплими і здоровими аспектами ваших стосунків із ними», – пише у своїй книжці Недра Гловер Тавваб, ліцензована психотерапевтка й експертка зі стосунків. Лаконічно, послуговуючись прикладами з власної практики, у «Без драми. Посібник з налагодження стосунків у сім’ї» авторка пише про речі, які можна ігнорувати роками, приховувати від себе, сподіваючись залишити в минулому. Але стосунки в родини надто сильно впливають на кожного з нас, щоб не спробувати розібратися в них, а значить – і в собі.

Книжка Недри Гловер Тавваб складається з трьох частин. Спершу спеціалістка пропонує розібратися в тому, що ж таке нездорова поведінка в сімʼї. Тут ітиметься про співзалежність, порушення кордонів, залежність та інші травми. У другій частині книжки Тавваб дуже чітко пояснює, як будувати стосунки з людьми, які не хочуть змінюватися, як протистояти бажанню використовувати нездорові моделі поведінки. Насамкінець психотерапевтка переходить до порад щодо розвʼязання проблем у стосунках з конкретними родичами: батьками, братами й сестрами, дітьми.

Галін Джої «Розум & боули: посібник із свідомого харчування та приготування їжі» («Видавництво Старого Лева»)

«Коли ми повністю “занурені” у те, що відбувається саме зараз, ми вільні від минулого, майбутнього і від того, що постійно крутиться у нас у голові» – пише американська тренерка з духовного розвитку Джої Галін. Та чи здатна сучасна людина, заклопотана, навантажена прагненнями, закута у стереотипи суспільства та моду на успіх, піддатися спогляданню тієї чи іншої миті? У книжці «Розум & боули: посібник з усвідомленого харчування та приготування їжі» Джої Галін розповідає про життєву філософію майндфулнес – «практику, що полягає в усвідомленні стану замріяності та в цілеспрямованому поверненні нашої усвідомленості – розуму та тіла – до реальності теперішньої миті». Авторка стверджує, що майндфулнес можна практикувати протягом дня та будь-якої слушної миті та відповідно розповідає, як це робити, долучивши їжу, бо, «коли ми виділяємо час, щоб звернути увагу на наші стосунки з їжею, ми починаємо розуміти себе трішки глибше і стаємо самосвідомішими».

Авторка поєднує філософські принципи свідомого буття з практичними порадами щодо приготування та насолоди їжею, створюючи цілісний підхід до харчування, який живить і тіло, і розум. Врешті Джої Галін подає рецепти боулів: смузі, супів, основних страв. Кожен із них ретельно розроблений, щоб заохотити до усвідомленого приготування їжі, поданий із детальними інструкціями. Авторка також дає поради, як модифікувати рецепти відповідно до індивідуальних дієтичних потреб і вподобань. 

Ендрю Петтіґрі «Книга на війні. Бібліотеки й читачі воєнного часу» («Лабораторія»)

Ґрунтовне дослідження трансформаційної сили книжок і бібліотек у періоди великих потрясінь. ​​Ендрю Петтіґрі, доктор філософії, професор сучасної історії в Університеті Сент-Ендрюса, письменник, заглиблюється у ключову роль, яку відіграла література у формуванні громадської думки, зміцненні опору та збереженні культурної спадщини в умовах воєнного хаосу. Однією з найсильніших сторін книжки є широта історичного охоплення: від релігійних конфліктів Реформації до ідеологічних баталій XX століття. Ендрю Петтіґрі висвітлює, як книжки були не просто пасивними носіями інформації, а активними учасниками конфліктів.

Він наводить переконливі свідчення того, як бібліотеки ставали полями битв, коли книжки знищували, вивозили контрабандою або зберігали з ризиком для життя. «Іноді література кликала молодих чоловіків на смерть, іноді зміцнювала дух окупованої країни, але завжди була важливою. – пише автор. – Байдуже, йшлося про художні, поетичні, історичні книжки, атласи чи аналітичні матеріали – розуміння важливості книжок як засобу війни поділяли всі учасники війни та повстанських рухів». Праця Петтіґрі є нагадуванням про важливу роль, яку книжки та бібліотеки відіграють у структурі суспільства.

Бріанна Вест «Переломний рік. 365 днів, щоб стати людиною, якою ви справді хочете бути» (BookChef)

Бріанна Вест – американська журналістка, авторка мотиваційної нон-фікшн літератури, що розходиться мільйонними накладами, спікерка – надихає своїх читачів проявляти сміливість і відвагу, щоб «рішуче увійти в життя, яке завжди мало бути вашим». Тож книжка «Переломний рік» подає 365 короткі есеї на кожен день року, що покликані давати поживу для роздумів тим читачам, які прагнуть змін.

Що цікаво, Бріанна Вест не послуговується радикальними закликами, не дає інструкцій. Її тексти сповнені роздумів, сентенцій, які можуть стати маяками для більш усвідомленого, емоційно наповненого життя. «Замість жити на автопілоті, навчіться жити в мінливому та повному можливостей сьогоденні». «Щастя не в тому, щоб отримувати користь з усього, а в тому, щоб уміти використовувати наявні ресурси повною мірою». «Те, чого ви очікуєте, – це ваша готовність прийняти гору, яку ви повинні здолати». 

У такому стилі авторка звертається до читачів, сподіваючись, що її слова, як старий друг, когось та й спрямують у напрямку щастя. 

Источник: mind.ua