Буковина Новини

новини твого міста

Інстаграм Новости

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» – портал новин LB.ua

Слід мати на увазі, що великої проукраїнської партії в Італії просто не існує. Тим паче послідовно проукраїнської. Лідерка Fratelli d’Italia («Брати Італії»), прем’єрка Джорджа Мелоні з квітня 2022-го звучить дуже приємно для українських вух, але доти вона роками боролася проти антиросійських санкцій. 

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Фото: EPA/UPG Джорджа Мелоні

Глава Демократичної партії Еллі Шляйн має досить амбівалентну позицію щодо допомоги Києву. Крім того, простежуються сильні контрасти: членкиня нижньої палати парламенту від Демпартії, заступниця очільника парламентської комісії із закордонних справ Лія Квартапелле з 2014 року багато робить для України й має дійсно глибоке розуміння причин російсько-української війни, натомість її колега по партії Чечілія Страда, яка зараз кандидує до Європарламенту, каже, що постачання зброї Києву не спрацювало, тож слід негайно припинити його й перейти до переговорів. 

Movimento 5 Stelle (Рух п’яти зірок) Джузеппе Конте виразно проросійський, як і Lega Nord (Ліга Півночі) Маттео Сальвіні…

Власне, лише невеликі Radicali italiani («Італійські радикали») й Più Europa («Більше Європи») завжди підтримували Україну. На ці вибори вони йдуть разом — у складі коаліції Stati Uniti d’Europa, у яку загалом входять шість політичних сил (і отут починається неоднорідність у підтримці Києва).

З політикумом зрозуміло, а що ж суспільство?

В Італії Україна до 24.02.2022 була не просто невидимою, а практично підцензурною. Тут за замовчуванням вважали, що «не треба дратувати Кремль». На українські маніфестації, що їх проводила громада з 2014 року, майже ніхто не звертав уваги, українців й українок вкрай рідко запрошували в ефіри, а якщо все ж запрошували, то могли — і я це свідчу особисто — попросити не казати, що Путін — злочинець, а Росія — загроза. Мати проукраїнські погляди означало постійно плисти проти течії, боротися з всюдисущою російською брехнею й витримувати різного штибу дискримінацію.

Італійські спецкори в Україні: «Ця війна — про обличчя Європи у світі»

Повномасштабне вторгнення змінило багато, хоча й не все. «Цензура» щодо України зникла. Нас тепер бачать, але ще не чують. Найпоширеніший настрій такий: «Росія дуже сильна і дуже-дуже страшна. Путінський режим нам особисто не загрожує, тому не робімо різких рухів, хай ця війна розсмокчеться якось сама собою». 

Погляди на питання зброї приблизно такі: або «не даваймо Києву зброю, і все закінчиться», або ж «даваймо їм зброю, хай прийдуть із сильнішою позицією домовлятися з Путіним». Але консенсус щодо «домовлятися» майже цілковитий, крім малих винятків.

І от у такому суспільстві намагаються завоювати голоси італійців три українки. Це жінки з вищою освітою, які живуть в Італії не перше десятиліття, звісно ж, мають громадянство країни й водночас підтримують дуже тісний контакт з Україною.

Дві з них — Марина Соріна (Харків — Верона) й Катерина Шморгай (Тернопільщина — Равенна) — ідуть від лівої партії Più Europa, яка входить до коаліції Stati Uniti d’Europa.

Катерина Шморгай: «Шлях до довготривалого миру — лише через поразку Росії»

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Катерина Шморгай в Україні отримала диплом інженера садово-паркового господарства. Завжди була політично активною, брала участь у Помаранчевій революції. Вступила в аспірантуру, але на початку двохтисячних займатися наукою було відверто складно з погляду економічної віддачі. 2006-го переїхала до Італії. Нині живе в Равенні з чоловіком і дев’ятирічною донечкою, працює соціально-медичним співробітником й очолює українську асоціацію «Мальва». Балотується вперше, своє рішення пояснює так:

Più Europa була єдиною партією, завжди присутньою на заходах нашої асоціації, котра спочатку позиціонувала себе як виключно культурна. Але з початком повномасштабного вторгнення довелося починати інформувати італійців не тільки про нашу культуру, але й про наш опір. Мій регіон Емілія-Романья специфічний, тут усім керують люди, які називають свої погляди пацифістськими. На практиці це філософія типу «треба все закінчувати, жодної зброї Києву, хай здаються й усе». Якби не ми, українська громада Равенни, не Più Europa й окремі місцеві політики, то лише їхній голос і було б чути. 

Власне, я не членкиня партії Più Europa, але мені імпонує, що вони приділяють увагу українській громаді. Переконана, українська діаспора в Італії має дійти до такого рівня представленості, який має діаспора в Америці, Канаді чи Австралії. Звичайно, там столітні традиції, ми відразу такими не станемо. І традиції ті закладали саме політичні біженці, які тікали від репресій, це не були економічні мігранти, як більшість із нас. Але ми можемо мати значення, нас уже багато. Є українські організації, які можуть об’єднуватися. Ми просуваємо цю ідею об’єднання, успішно контактуємо з організаціями українців Болоньї, Ріміні…

Якщо вас оберуть, то що саме плануєте робити?

Я вірю в ідею Об’єднаних держав Європи. На мою думку, там має бути спільний уряд, підконтрольний Європарламенту. Спільна зовнішня політика, армія, податкова й міграційна політика. Мої знання та мій досвід цілковито інтегрованої жінки, українки, може бути корисним у розбудові міграційної політики. Адже міграція може бути передбачуваною, планованою. Це ресурс, який можна добре використовувати, аби країна зростала. 

Але найперше — це безпечна Європа. Довготривалий мир і безпеку може гарантувати лише перемога України й поразка Росії. Жодні домовленості не убезпечать від нового витка російської агресії. Цього нас мала б навчити історія її агресії проти Чечні, Грузії, анексія українського Криму й військове вторгнення на Донбас. Тому ЄС має забезпечити підтримку України в її боротьбі всіма засобами, включно з постачанням необхідної зброї відповідної якості й кількості. Для цього Європа може й повинна використовувати заморожені фонди Росії, запроваджувати чимраз жорсткіші економічні санкції проти агресора та проти країн й організацій, що йому допомагають.

Марина Соріна: «Моя мета — європейська Україна та модернізована Італія»

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Марина Соріна з Харкова. До Італії, а саме до Верони, переїхала зовсім юною. Мешкає там уже майже 30 років. Закінчила Веронський університет, кандидатка філологічних наук, активістка, яка з 2014 року організовує українські маніфестації, допомагає збирати гуманітарну допомогу й донати, виступає у ЗМІ, доносячи правду про Україну. За фахом Марина — перекладачка й екскурсоводка. А також вона авторка кількох книжок.

Марина вже має досвід балотування: два роки тому так само була кандидаткою від партії Più Europa, утім на муніципальних і парламентських виборах. Тож перше питання напрошується саме:

Марино, що спонукало тебе ще раз балотуватися? Адже минулого разу Più Europa не подолала прохідного бар’єра?

Ми врахували помилки, і цього разу партія Più Europa йде на вибори вже не одна, а в альянсі з іншими п’ятьма. Цю коаліцію ми назвали Stati Uniti d’Europa («Об’єднані держави Європи»), оскільки це наше кредо. Сама ідея Об’єднаних держав Європи дуже стара. Вона народилась у засновників ЄС після Другої світової війни, фактично одночасно з ідеєю Євросоюзу. Наша мета — оновити ЄС й подолати наявні недоліки, зокрема право вето, котре гальмує прийняття рішень.

А в чому саме полягатиме твоя робота в разі обрання?

Я усвідомлюю, що загалом це складно — маю десятий номер. Але моя мета — захищати інтереси України, наполягати на створенні спільної європейської армії, на євроінтеграції України, захищати права всіх іноземних громад. Одним з важливих завдань є цифровізація контактів між адміністрацією та громадянами. Італія має стати сучаснішою в цьому сенсі.

Партія Più Europa ще з 2014 року була проукраїнською, так само як і Radicali italiani. Ці дві сили активно підтримували Київ, коли це не просто не було мейнстримом, а навпаки — шкодило популярності.

Водночас спільно з вами на вибори йде партія Italia c’è з Джанфранко Лібранді, який відомий тим, що не так давно пропонував «подарувати Путіну українські землі» й «не забувати, що в нього є ядерна зброя». Це дисонує з вашою проукраїнською позицією і, зокрема, з твоїми планами просувати й захищати інтереси України…

Ці заяви неприйнятні. Але, по-перше, він кандидат в іншому окрузі — Північно-Західному, тоді як мій округ Північно-Східний. По-друге, проукраїнським виборцям є з кого вибрати, адже італійська виборча система дозволяє проголосувати не просто за партію, а за конкретного кандидата. Più Europa виставила багатьох достойних людей. У тому самому Північно-Західному окрузі можна голосувати за лідерку — Емму Боніно, за плечима котрої десятиліття боротьби за права людини… На відміну від партій, що виставили кандидатури своїх лідерів, які насправді до Страсбурга їхати не збираються — та сама Джорджа Мелоні, Еллі Шляйн тощо, — у нас усі, хто виграє, реально поїдуть. По-третє, сам Лібранді вже дав коментар ЗМІ, де сказав, що помилявся, був погано поінформований і вже так не думає.

А що ти відповідаєш італійцям, які питають, чому вони мали б віддати свій голос за іноземку?

Насправді саме так питання поки що ніхто не ставив. Але я відповіла б, що 30 років життя в Італії достатні, щоб знати історію країни та її проблематику. Крім того, за фахом я гідеса, тому дуже добре знаю історію — зокрема, мого міста Верони й мого регіону Венето. Моє ставлення до Італії свідоміше й активніше, ніж у тих, хто тут народився. А моє походження — це плюс, а не мінус. Я народилася й росла в Радянському Союзі, дуже добре пам’ятаю всі жахи тоталітаризму. Саме тому так переконано захищаю демократію: надто добре знаю, як живеться без неї! На відміну від італійців, які сприймають демократичні надбання як даність. 

Італійські підручники — мрія Путіна

Завдяки походженню я дуже уважна до недоліків Італії й добре бачу, що саме країна отримала завдяки євроінтеграції. На відміну від тих, хто тут народився й виріс у добробуті, — вони часто не бачать загальної позитивної картини, а зосереджуються лише на недоліках. 

Я часто чую фразу, яка мене дуже дратує: «Ну що ти хочеш, ми ж в Італії». Так, ніби це якась погана карма — бути в Італії, ніби це автоматично означає затримку в розвитку або неефективність. «Ми в Італії, тому чекатимемо в коридорі чотири години на довідку, яку загалом можна отримати мейлом» — для мене це неприйнятно. Я хочу, щоб «ми в Італії» звучало синонімом до «ми мусимо бути на висоті». Ми можемо бути сучасними й ефективними, упроваджувати найкращі практики інших країн і водночас не втрачати ні грама нашої знаменитої на весь світ ідентичності й креативності. Наш дизайн, мода, bella vita ніяк не заважають мати, наприклад, соціальну систему, як у Франції. Або цифрову державу, як в Естонії. Або таку саму зручну цифрову систему, як українська «Дія». Ми можемо й повинні вчитися одне в одного.

Наталія Кудрик: «Українці повинні вже не просто пояснювати, а працювати разом з ЄС»

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Наталія Кудрик (Київ — Рим), кандидатка від партії Azione, створеної 2019 року. Журналістка з 25-річним досвідом. Майже двадцять років живе в Римі й прагне отримати шанс доносити українську позицію до ЄС безпосередньо.

Наталю, як прийшло рішення балотуватися?

Надійшла пропозиція від партії Azione. Рішення було нелегким. Як журналістка, я звикла спостерігати за політикою на відстані, обʼєктивно, не належачи до якоїсь партії або асоціації. Тепер наважилася, бо, як писав Максим Рильський, «нова доба нового прагне слова». І нових дій також. На цей період я зупинила професійну діяльність. Вирішила боротися за можливість мати прямий вплив на процеси в одному з важливих органів ЄС. Тим паче, що Azione послідовно проводить проукраїнський курс. У цій партії немає жодного кандидата з позицією «не треба вам зброї, домовляйтеся з Путіним». Звичайно, є різні аспекти допомоги й різне бачення кінцевої мети, тож я погоджуюся не з усіма на 100 %. Тому веду розмови з іншими кандидатами від партії. Водночас бачу розуміння, особливо в лідера партії Карло Календи, що російська загроза — це не тимчасова криза, Росія — проблема на прийдешні десятиліття, якою доведеться займатися й надалі, тому нагально треба вибудовувати відповідну політику.

Власне, Карло Календа, лідер Azione, зараз дійсно дуже багато говорить про Україну й поставив у своїй політичній програмі першочерговим питання військової підтримки України на європейському рівні. Та він був таким не завжди. 2014 року досить флегматично поставився до анексії Криму, а у 2022-му спочатку казав, що зброї Києву не треба. Щоправда, потім публічно визнав свої помилки…

На жаль, в Італії провідні політики не звернули належної уваги ні на анексію Криму, ні на початок воєнних дій у Донецькій і Луганській областях 10 років тому, ні на засилля російської пропаганди в медіапросторі й політикумі. Стосовно Календи, то його сильно вразило те, що побачив під час двох поїздок до України протягом великої війни. Він розмовляв і з людьми, які пережили Голодомор, і з колишніми в’язнями сталінських таборів, і з чорнобильцями, і з батьками воїнів, які загинули вже в цій війні. І постійно доносить це до італійського парламенту. 

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Фото: RICCARDO ANTIMIANI/EPA Лідер партії Azione Карло Календа

Водночас він розуміє, серед якого електорату живе. Отже, Календа не буде заявляти італійським матерям, що їхні сини поїдуть вмирати за Київ. В Італії це політичне самогубство… Тому тут і була така різка критика пропозиції Макрона розмістити іноземні війська в Україні. Однак я мала можливість висловити свою думку з цього приводу, і партійці дозволили поширити її в медіа. Слід не критикувати висловлювання французького президента, а зосередитися на суті його ідеї: відправити до України сили країн НАТО може стати не вибором, а нагальною необхідністю, якщо ворог прорве лінію фронту.

З історії ми знаємо, що багато з тих, хто не хотів «помирати за Гданськ», потім гинули за Париж… Гаразд, зараз Календа палко виступає за надання Києву зброї, але в його заявах не видно розуміння, що єдиний справжній шлях до безпеки в Європі — це демонтаж путінського режиму.

Наразі жоден європейський політик не висловлюється так. Водночас Календа є одним з дуже небагатьох, хто відверто називає російський режим фашистським. Це правда, що в ЄС досі страшенно бояться транзиту влади в Росії. Що із цим робити? Методично пояснювати, переконувати. А щоб нас почули, треба входити в ці політичні кола. Для цього потрібна залученість нашої громади. Італійці мають побачити нашу вагу, почути голос діаспори не лише на площах, а й у кабінетах, де ведуться дискусії. Адже політики зважають на тих, хто за них голосує. Усе просто: більше голосів від діаспори — більше уваги до неї. 

Ми знаємо, що сам Календа не має наміру ставати депутатом Європарламенту. Якщо твій шостий номер у списку або кількість голосів за особисто твою кандидатуру дозволять пройти, що плануєш там робити?

У центрі моєї уваги будуть безпека, оборона, закордонна політика ЄС, боротьба з російською пропагандою, інформаційна політика, розширення ЄС, євроінтеграція Києва та просування позитивного іміджу України. Головною геополітичною проблемою для Європи є російсько-українська війна. Я відстоюю не просто проукраїнську позицію, а спільну позицію українців і громадян ЄС щодо необхідності нової системи безпеки. Зараз твориться нова архітектура безпеки в Європі. В Італії під час цієї виборчої кампанії тема війни не дуже популярна, але ж і слона в кімнаті не помічати не можна. Обговорюємо також питання податкової політики та медичного обслуговування — це справді серйозні проблеми, та все втратить сенс, якщо Путін буде на кордонах НАТО. Загроза велика, про це вже недостатньо просто говорити, треба діяти. Власне, я йду від партії Azione («Дія»).

​Кандидатки-українки від Італії на виборах у Європарламент: «Нам час діяти» - портал новин LB.ua

Ірина Кащей, журналістка-міжнародниця

Источник: lb.ua

ЗАЛИШИТЬ ВІДПОВІДЬ

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *