Порадник для тих, хто намагається подолати відчуття скорботи, від філософа і всесвітньо відомого автора циклу «Хроніки Нарнії»

186переглядів Роксолана Жаркова, 18 грудня 2024, 20:30 Поділитися

Наша пам’ять часто робить нам боляче, коли ми пригадуємо людей, яких уже немає поруч. До спогадів додаються самозвинувачення у втраті близьких або неусвідомлена образа на тих, що відійшли у засвіти. Ми шукаємо правильні слова, щоб розповісти про свої страждання, або ж навпаки – замикаємося у собі, мовчимо, відчуваючи байдужість до світу навколо. Не кожен має сміливість описати власний досвід скорботи та поділитися ним із тисячами інших…

Клайв Стейплз Люїс запевняє, що скорбота «схожа на бомбардувальник, який кружляє навколо і скидає свої бомби щоразу, коли в цьому колі його проносить понад головою».

Тож де знаходити прихисток, щоб пересидіти часи трауру? Відповідь на це та інші непрості запитання шукає книжка «Переживаючи скорботу».

Докладніше – в огляді Mind. 

Бекграунд. Автор книжки – англійський письменник, філософ, літературний критик Клайв Стейплз Люїс (1898 – 1963), всесвітньо відомий завдяки своєму фентезійному циклу «Хроніки Нарнії» (1950-1956).

Люїс досліджував Середньовіччя, аналізував феномен християнства, чимало своїх праць присвятив питанням блукання, страждання, розлуки, любові та скорботи.

Також письменник був відданим англіканцем, писав вірші, захоплювався скандинавським фольклором, викладав літературу у Кембриджі, був добровольцем у Першій світовій війні.

«Переживаючи скорботу» – це особисті щоденникові записи Люїса, присвячені його дружині, американці Джой Девідмен, яка померла від раку.

Видавництво: «Свічадо» 

Сюжет. Коли Люїс одружився із Джой, вона лежала в лікарні з жахливим діагнозом. Вони обоє розуміли, що доля подарує їм у кращому випадку кілька років. Так і сталося… Чоловік, аби не збожеволіти від цієї втрати, нотував у зошитах свої переживання, де «емоційно оголена людина у власній Гетсиманії» намагається впоратися із болем.

Автор підкреслює унікальність кожного досвіду скорботи, переконуючи читачів, що тужити – це нормально і навіть необхідно, аби «вгледітися у власне страждання і дослідити його з тією метою, щоб знайти розуміння, чого ми потребуємо, та проживати життя, у якому маємо очікувати на біль і смуток утрати тих, кого любимо».

Тож це історія про смерть і горювання, про спогади, образи й голоси, законсервовані у людській пам’яті, про журбу як динамічний процес, а не фіксований стан.

Усе це розкриває Люїс у чотирьох розділах своєї книжки, що нагадує вдумливий погляд у глибину скорботи. Автор розмірковує над явищем емоційного паралічу, що сковує нас під час траурного стану, вдивляється у структуру розмитих плям спогадів про кохану жінку, а також запитує бога про те, чому той допускає такі душевні тортури.

Люїс як християнський філософ завзято дискутує із собою у скорботі, пробуючи розібратися у тривожній невизначеності, в якій людина потопає у час скорботи за кимось дорогим. Не оминає письменник і питання шлюбу, зокрема, аналізує ситуацію, коли хтось із подружжя відходить у засвіти. Це нагадує обірваний парний танець, який більше ніколи не продовжиться. Це завжди «щось усічене, позбавлене належної форми».

І коли автор береться скласти умовну мапу журби, щоб пройти заздалегідь запланованим маршрутом, то раптом усвідомлює безглуздість підказок такого засліпленого впевненістю навігатора, яким є людське раціо. Адже людське емоціо – то найчутливіший поводир і водночас невпевнений сапер, що може будь-якої миті фатально помилитися.

Вам сподобається, якщо: ви колись переживали втрату, але так і не відпустили цей біль; ваша скорботна рана ще свіжа; шукаєте свідчення тих, хто зміг опанувати свій емоційний стан і знайти ресурс жити далі. 

Вам не сподобається, якщо: ви переконані, що безглуздо сипати сіль на минулі або теперішні рани, читаючи про чужий біль; вважаєте, що наш інфопростір і так перевантажений новинами про смерть і втрати; нудитеся від філософсько-теологічних розмірковувань.

Головна причина прочитати: приватне життя відомого фантаста – абсолютна terra incognita для шанувальників «Хронік Нарнії» чи «Космічної трилогії», відтак матимете унікальний шанс пізнати іншого Люїса, ранимого закоханого чоловіка, який немов пише посмертну оду коханій жінці.

Також видання допоможе зробити несподіване відкриття, що іноді такі негативні емоції, як смуток, тривога, біль втрати та скорбота можуть показати нам, наскільки ми резильєнтні (здатність зберігати в несприятливих ситуаціях стабільний рівень психологічного та фізичного функціонування, адаптуючись до несприятливих змін) та можемо чинити опір складним життєвим ситуаціям.

Книжка змушує задуматись, чи здатні ми до духовної регенерації і де шукати джерела самозцілення. Як стверджує Люїс, «скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид». 

У тому ж дусі:

Сьюзен Кейн «Цінність смутку. Як втрати, любов і туга роблять нас сильнішими» 

Якщо ви потребуєте інструментів, аби трансформувати свій смуток у натхнення і творчість, то ця книжка навчить вас не лише приймати втрати, біль, тугу та самотність, а й спробувати знаходити практичне застосування цим почуттям й емоціям.

У цій книжці з популярної психології Сьюзен Кейн, американська письменниця, викладачка й авторка бестселера «Сила інтровертів», стає адвокаткою печалі, показуючи її життєдайну силу, дозволяючи людям вдосталь тужити і плакати, адже «біль можна перетворювати на творчість, досягнення й любов».

Також Кейн міркує про силу гіркої радості, користь від суму, «культуру обов’язкових усмішок», таємницю успадкованого болю, можливість прийняття людьми власної смертності. Як стверджує Сьюзен Кейн, «гірка радість вчить нас, що робити з болем: визнавати, що він існує, і намагатися перетворити його на мистецтво, зцілення, інновації, будь-що з того, що здатне живити душу». 

Міту Стороні «Стресостійкість. Прості поради, як жити в сучасному світі»

Втома від надмірних потоків інформації, хитке балансування між дедлайнами, емоційним вигоранням на роботі і в родині, а також постійний стрес та підвищена тривожність – таким є сьогодні наше життя.

Міту Стороні, кандидатка медичних наук, нейробіолог, дослідниця у галузі неврології і нейрохірургії, написала цю книжку як своєрідну інструкцію для тих, хто прагне знайти шляхи подолання стресових ситуацій і розвивати у собі стресостійкість.

Тут є фахові поради щодо зміни стилю життя і харчових звичок, рекомендації, пов’язані з режимом сну, руховою активністю, заняттями спортом та медитацією.

Авторка ділиться медичними фактами і власним досвідом, пояснює, як опанувати емоції, контролювати кортизол, розвивати раціональність, налаштувати біологічний годинник, боротися із запальними процесами, шукати мотивацію і вірити в себе.

Стороні цілісно аналізує психосоматичні зміни в організмі, закликає не забувати про психоемоційний детокс, тренування й оздоровлення мозку, бо «якщо мозок перебуває в оптимальному робочому стані, він реагує по-іншому, стає стійкішим до стресу, швидше зцілюється після травми, спонукає до конструктивного мислення і раціонального погляду на світ». 

Источник: mind.ua