Блиск пізнього Середньовіччя та правління однієї з найвідоміших королівських династій Великої Британії
151перегляд Анастасія Герасимова, 7 листопада 2024, 20:30 Поділитися 
Протягом двадцяти років Сара Ґріствуд пише про династію Тюдорів. Попри величезну кількість історичних романів і художніх фільмів, – згадаємо хоча б драму «Єлизавета» Шехара Капура з Кейт Бланшет у головній ролі чи стрічку «Ще одна з роду Болейн» Джастіна Чадвіка з Наталі Портман та Скарлетт Йоганссон, – у висвітленні бурхливого минулого великої монаршої родини залишається чимало таємниць. Тож Сара Ґріствуд поставила собі за мету це виправити.
Письменниця створила книжку про ідеали куртуазного кохання, що їх сповідувала королівська династія, яка віддзеркалювала пізній блиск Середньовіччя, але й «передбачила модерний світ, де шлюб через кохання стане такою самою нормою, як високий рівень споживання цукру, грошова економіка та, зрештою, конституційна монархія».
Більше про книжку – в огляді Mind.
Бекграунд. Сара Ґріствуд – британська журналістка та письменниця. Її творчий доробок складають 15 видань, серед яких є як художня література, так і історичний нонфікшн.
«Закохані Тюдори» – на сьогодні остання книжка авторки, що в оригіналі вийшла 2021 року. Масштабна історія про куртуазне кохання отримала схвальні відгуки критиків Kirkus Reviews, The New York Times і The Times.
Видавництво: «Лабораторія»
Сюжет. Книжка складається з шести частин, кожна з яких має свої розділи, присвячені тим чи іншим історичним постатям. Якщо докладно переказувати кожен – вийде величезна стаття з іще більшим переліком приміток, бо не кожен читач з першого разу згадає, хто кому доводився сватом чи братом серед, скажімо, Йорків та Ланкастерів. Тож спробуємо коротко оглянути зміст книжки.
Сара Ґріствуд починає з головного – куртуазного кохання, канони якого ще у XII столітті заклав письменник Кретьєн де Труа, створивши образ прекрасної Ґвіневери, дружини легендарного короля Артура, яка зрадила його з лицарем Ланселотом. Власне, опис того, як Ланселот кохав, як поводився, став прикладом для наслідування.
Ба більше, паралельно з початком занепаду феодалізму в Європі, розпочався ще один процес – оновлення дворянства. Нові обличчя були «максимально зацікавлені тим, що в основі шляхетності лежить не походження, а поводження».
Звісно, тут не обійшлося без куртуазного кохання, яке й задавало тон етикету. Але ерудований читач зауважить, що Кретьєн де Труа писав для Марії Шампанської. То як ця концепція потрапила до Англії? Завдяки Елеонорі Аквітанській, жінці, якій судилося стати героїнею роману…
1485 року розпочалася історія династії Тюдорів, викувана «на полі бою і в ліжку». Її започаткував король Генріх VII, одружившись з Єлизаветою Йоркською. Це був політичний шлюб, але з роками вони змогли полюбити одне одного. Сара Ґріствуд приділяє багато уваги персоні Єлизавети – освіченої жінки, романтичної натури, яка була свідома свого значення для продовження династії.
Далі буде історія про невдалий шлюб їхнього старшого сина Артура, який помре ще молодим, залишивши по собі дружину – іспанську принцесу Катерину, яку Тюдори не відпустять додому вдовою, видавши заміж за іншого сина – принца Генріха.
Стосункам і шлюбу Анни Болейн та Генріха VIII авторка книжки «Закохані Тюдори» приділить окрему велику увагу. У цій історії вистачатиме інтриг, сліз і тріумфу.
Потім йтиметься про Джейн Сеймур, Катерину Говард – наступних дружин Генріха VIII, його сина Едуарда, дочок Марію та Єлизавету…
Загалом оповідь книжки складається зі смертей, народжень, страт і підступів, щирих почуттів та прагнень, що відбуваються на фоні великих політичних ігор.
Вам сподобається, якщо: ви полюбляєте історію; вважаєте себе англофілом і маєте неабияку підготовку, щоб не заплутатися в іменах монархів; не проти поглянути під іншим кутом на долі героїв, яких масова культура встигла «нагородити» своїми кліше.
Вам не сподобається, якщо: ви не любите минувщину й вважаєте, що всі найцікавіші сюжети – у сьогоденні; не розумієте, навіщо читати про якихось Тюдорів, – чи не краще пошукати захопливі оповіді про пристрасті й інтриги в історії України; не впевнені, що маєте час і бажання розбиратися, хто кому відтяв голову чотириста років тому й краще подивитеся про це кіно.
Головна причина прочитати: «Закохані Тюдори» – не рожевозефірна історія про інтрижки монархів. Врешті, назви книжок часто пишуться на вимогу маркетингу.
Що ж до її змісту, то в нього Сара Ґріствуд заклала відразу кілька важливих тем, наприклад, трансформацію ставлення суспільства до шлюбу та пристрасті й ідеали куртуазного кохання як спосіб жінкам стати видимими й навіть отримати владу.
Попри написане вище, світ Тюдорів – це одержимість, безмірне насильство та емоційна жорстокість. Тож романтизація 200 років їхнього правління – річ недоречна. Натомість куртуазне кохання й досі впливає на нашу поведінку, а як саме, пояснить авторка, майстерно поєднуючи ниттю оповіді минуле та сьогодення.
У тому ж дусі:
Віталій Михайловський «Наші королі – Reges Nostri. Володарі та династії в історії України (1340–1795)»
Дуже корисна книжка для тих, хто прагне подивитися на історію України не в радянській спрощеній та рясно цензурований традиції. Віталій Михайловський, історик, дослідник минувщини Поділля, пропонує згадати
«наших королів» – монархів і династії, впливу яких зазнали українські землі в різні періоди. Звісно, відразу згадуємо про короля Данила, перед тим князя галицького. Втім, якщо вирушити у подорож до Середньовіччя та в ранньомодерну епоху, знайдемо часом несподівані сторінки історії.
Віталій Михайловський у сімнадцятьох нарисах розповідає про королів, що правили Польським королівством від середини XIV і до кінця XVIII століття. Від Казимира III й до Станіслава Авґуста Понятовського. У першій частині книжки йдеться про володарів, які належали до певних династій – П’ястів, Анжу та Яґеллонів. У другій частині автор зосереджується на королях, яких обирала шляхта, – виборних, або елекційних королях. Буде цікаво й захопливо. Чимало інформації з книжки здивує, адже на ній точно не зупиняються у шкільній програмі, а дарма…
Стефанія Демчук «Доба постів і карнавалів. Як жили, пили і кохалися у cередньовіччі»
Якщо разом із Тюдорами ми побували у XVI сторіччі, то можна ще більше заглибитися у Середньовіччя (V-XVI століття) – його культуру, звичаї, умови життя людей. За цей величезний проміжок часу сталося Велике переселення народів і формування першої імперії на чолі з Карлом Великим, зміцніла та зазнала послаблення Київська Русь, відбувся розкол християнської церкви на католицизм і православ’я, а епідемія чуми «змінила не лише економіку та суспільство середньовічних країн, а й саму свідомість, породивши нову культуру та образи».
Середньовіччя – це і поезія трубадурів, поява університетів, спроби пояснити світобудову…
Розглянутий історичний період оповитий штампами та упередженнями, які Стефанія Демчук береться спростовувати. Тож з книжки історикині дізнаємося, що в Середньовіччі точили дискусії щодо необхідності освіти для дівчат, що найважчим сексуальним проступком вважався інцест із родичами першого чи другого ступеня споріднення, за який «на винуватця чекало чотирнадцять років виснажливих постів», а для краси волосся жінкам радили готувати засіб з тулуба зеленої ящірки та оливкової олії…
Оперуючи великою кількістю історичних джерел, Стефанія Демчук створює яскраву картину Середньовіччя – доби, що поєднувала пости й карнавали.
Источник: mind.ua
