Знаний режисер наукової фантастики та історичної драми – про найгірші можливі умови історії, дітей і третю частину відомої епопеї
525переглядів Наталія Серебрякова, 3 грудня 2024, 20:30 Поділитися Рідлі Скотт і Пол Мескаль. Фото: thehindu.com
Триває прокат історичної драми «Гладіатор ІІ», продовження культового фільму 2000 року, тож Mind поспілкувався з режисером Рідлі Скоттом про написання сценарію, зміну світу візуальних ефектів, як його розкадровки подвоюють бюджети фільмів, а також про злість та геніальність Римської імперії.
Докладніше – у нашому інтерв’ю.
– Ви хотіли зробити продовження «Гладіатора» близько 20 років, але зробили врешті у 2024 році. Що було такого у сценарії, що ви нарешті зрозуміли, що цю історію вже можна зняти?
– Передусім хочу сказати, що я не сидів 25 років, мучившись над «Гладіатором II», бо я зняв 20 фільмів за останні 20 років. Я знімаю по стрічці на рік.
Отже, перший «Гладіатор» мав власне життя. А потім усе почало ставати дуже глобальним з цими платформами та стримінгами, і ми чітко зрозуміли, що повинні мати продовження. А чому б і ні?
Ми сіли за стіл з колегами-продюсерами і думали, що будемо робити. Перевірили факти про те, хто ще живий з героїв – чи це Конні, чи мати, чи Луцілла, чи син, який таємничим чином у першому фільмі просто зник…
Рідлі Скотт і Пол Мескаль під час знімань «Гладіатора II». Фото: AP.
Щойно ви це все зрозумієте, написання сценарію – те саме, що написання книжки, але кожен пише по-різному. Тобто можна почати з першої сторінки і перейти до 200-ї, а у сценарії можна створити компоненти та розкласти їх на столі.
Це схоже на набір Lego, тож ви здебільшого працюєте над скелетом, перш ніж покласти жир і м’ясо в історію.
– Чи використали ви якісь візуальні ефекти, що не змогли у першій частині?
– Візуальні ефекти існують досить давно, тож у першому «Гладіаторі» вони вже були досить складними. Тоді я вже міг би зробити носорога. Мені, мабуть, було б важко працювати з бабуїнами, тому що за останні 20 років технічне виготовлення хутра стало кращим і досконалішим.
У першому кадрі герої виходять на арену: я створив 40% повномасштабного зображення, але камера Steadicam рухається навколо себе, робить 360 градусів. Тож ми обробили решту стадіону за допомогою візуальних ефектів.
– Наскільки світ візуальних ефектів змінився для вас після того, як ви знімали «Чужого»? Тоді ефекти були фактично фізичними на відміну від їхнього створення за допомогою комп’ютерних технологій…
– У «Тому, хто біжить по лезу» не було візуальних ефектів. Я мав робити ліс наживо. Думаю, що візуальні ефекти почали з’являтися у мене досить пізно. Коли я зробив «1492: Завоювання раю», який є одним із моїх улюблених фільмів із Жераром Депардьє, то в ньому теж немає візуальних ефектів за винятком початку шторму, здається. Тому я почав використовувати візуальні ефекти дуже пізно.
– Як ви вигадали роль Дензела Вашингтона у «Гладіаторі ІІ»?
– Звичайно, він дуже впливова особистість. Така у нього природа. І я мав досить хороший досвід роботи з ним, знімаючи «Гангстера». Дензел під час зйомок постійно повторював: «Ти в порядку?» Я казав: «Звичайно, я в порядку». Мабуть, це найкращий актор, який у нас є.
Дензел Вашингтон, Рідлі Скотт і Пол Мескаль. Фото: PA Wire.
– Можете розповісти трошки більше про створення сцен у «Гладіаторі ІІ» за допомогою технологій?
– Єдине, чого я навчився у свої ранні роки, – це те, що я ходив до художньої школи. Зараз же я помітив, що нинішні діти й підлітки не мають терпіння малювати. Тож мені подобається дивитися, як діти лізуть на дерево, падають з нього і ламають ногу. Вони трошки дізнаються про фізичне життя.
Але водночас така штука, як технології, також чарівна. Це неймовірно корисно. У дитинстві у мене не було жодної техніки. Я був жахливим учнем і не хотів учитися, за винятком того, що з раннього дитинства (у 5-6 років) безперестанку малював. Отже, коли мені було 12 років, я вже писав досить великі картини, тому моєю єдиною кар’єрою, можливо, було б піти у художню школу і стати вчителем мистецтва.
Тож я пішов до художньої школи на Півночі Англії і завдячую всьому Hartlepool College Of Art. Я там навчився малювати і зараз користуюся цим щодня. Пізніше я пішов до Королівського коледжу мистецтв разом із Девідом Гокні та подібними особистостями. Цей коледж тривав три роки. Тобто я навчався сім років, як і майбутні лікарі, та більшість дітей не мають на це терпіння. Але я обожнював малювати!
Оскільки я справді вмію малювати, я малюю всі свої розкадровки для фільмів. Розкадровка до «Гладіатора» – це справжня книжка.
Рідлі Скотт під час знімань «Гладіатора II». Фото: 2024 Paramount Pictures.
Студія подвоїла бюджет «Чужого», коли побачила мої розкадровки. Бо вони оцінили моє сприйняття. Отже, мені пощастило, – я благословенний оком і рукою, напрацьованою у малюванні. Я буквально знімаю на папір у своїй голові.
– Розкажіть більше про координацію трюків у «Гладіаторі ІІ».
– У більшості сцен бійок, які робляться сьогодні, ти ніколи не підведешся від одного такого удару. Це якось смішно. І коли героя вдарять 19 разів, то він, імовірно, вже буде мертвий. Тому я люблю, щоб мої сцени бійок були справжніми. Або, наприклад, дехто використовує візуальні ефекти, щоб показати вибух, після якого відверто неможливо вижити, – на тілі просто не залишиться шкіри.
Я намагаюся показати трюки якомога реальнішими. Я так робив у «Наполеоні», де є кілька величезних батальних сцен. Тож ту саму каскадерку та її координаторів я переніс у «Гладіатора». І найважчим було поєднання візуальних ефектів. Що ти зробиш, коли на тебе нападе бабуїн?
Півтора року тому я робив пілотний проєкт у Південній Африці, де побачив на парковці людей, що п’ють каву. А потім раптом на стіні з’явилися 12 милих бабуїнів… Стережіться павіана – він м’ясоїдний. І, може, він важить лише 40-50 фунтів (18-22 кг), але здатний відірвати тобі кляту руку, чи не так?
Я бачив, як він напав на здоровенного хлопця, який упустив чашку. Бабуїн прив’язався до його ноги, поки той сідав у машину й зачиняв двері. Потім бабуїн почав розгойдувати автівку. Ще у нього була алопеція, тобто він був без волосся, тому я змоделював свого головного бабуїна на основі цього алопеційного павіана.
Бабуїни маленькі, тож мені довелося вибрати каскадерів-підлітків, які дійсно можуть вести люту боротьбу. Я задіяв якомога менших каскадерів, і провів їх усіх лютою зустріччю між твариною та людиною.
– А як щодо сцени з акулами, як вона з’явилася?
– Що ж, римляни були чудовими в технологічному та археологічному аспектах. Археологія і бетон – це технологія.
Їхній бетон кращий за той, що ми маємо сьогодні, й ми не можемо зрозуміти, як так. Ви помічали, що коли хтось бетонує ваш будинок, він завжди розпадається приблизно за 10 місяців? Бетонна Аппієва дорога, якій тисяча років, ще не зрушила з місця, тому що вони знали те, чого ми не знаємо, і вміли подавати воду по акведуках. Було принаймні кілька акведуків, які ведуть прямо до Колізею.
Пол Мескаль і Рідлі Скотт під час знімань «Гладіатора II». Фото: 2024 Paramount Pictures.
– Цього року соцмережами почали ширитися меми про те, що багато чоловіків щодня думають про Римську імперію. А ви протягом останніх 20 років щодня думали про неї? А якщо серйозніше: що такого захопливого у цьому часовому проміжку?
– Жодного разу про це не думав, бо був зайнятий… Найгірші можливі умови історії розвиваються прямо зараз, та я не збираюся займатися політикою. Зараз ми є свідками найгіршого, чи не так?
А Римська імперія, про яку ми забуваємо, насолоджуючись голлівудським фільмом, була насправді лютою. Тоді розважалися, ніби під час перегляду футбольного матчу, дивлячись, як сім’ю пожирає лев. Це не смішно, тому я намагаюся зберегти цей бік, коли розповідаю історію, яка є романтичним поглядом на гладіатора в Римі. Але Рим був насправді злим.
– «Гладіатор ІІ» – це справжня епопея в усіх можливих сенсах. Чи буде третя стрічка?
– Враховуючи касові збори у світі, точно буде. Це було би божевілля, якщо б ми не мали намірів створити третю версію. І цей фільм планувалося залишити відкритим для продовження. Це було трохи схоже на фінал фільму «Хрещений батько». Я трохи вкрав це у Копполи. Дякую, Френсіс!
Рідлі Скотт і Пол Мескаль під час знімань «Гладіатора II». Фото: Aidan Monaghan/Paramount Pictures.
Источник: mind.ua